9 клас.Зарубіжна література Навчання на період карантину

                                  ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 9 КЛАС

Графік обов’язкових підсумкових робіт учнів 9 класу із зарубіжної літератури
https://drive.google.com/file/d/15lpsyFkX557h855PS0xhy28F3sWkz9YV/view?usp=sharing

Тема:  Урок узагальнення та систематизації вивченого протягом року матеріалу 

 18.05-21.05 , 26.05 -28.05
ЗАВДАННЯ: Виконайте завдання на Гугл формі  за посиланням https://docs.google.com/forms/d/1WQAmJwbJz3kch4vEbkwEyOEHv9kwhxqnS2Dga_ZAR1U/edit

Тема: Контрольна робота №6.Література ХХ-ХХІ ст.Тестові завдання  
 14.05
Виконайте завдання на Гугл формі   https://docs.google.com/forms/d/1EwU3JRUEL8Ag19SMx1V8G-7KnjHvugyHJzbfYLc-HD4/edithttps://docs.google.com/forms/d/1EwU3JRUEL8Ag19SMx1V8G-7KnjHvugyHJzbfYLc-HD4/edit

  Тема: Позакласне  читання Нестлінґер К. «Маргаритко, моя квітко» 
 12.05
ЗАВДАННЯ: 
  • Прочитати роман Нестлінґер К. «Маргаритко, моя квітко»
  • Познайомитись з біографією Крістіни Нестлінґер за посиланням :  https://www.youtube.com/watch?v=kF3aTF0LFkghttps://www.youtube.com/watch?v=kF3aTF0LFkg
  • Переглянути експрес урок  https://www.youtube.com/watch?v=25g7Muixq8Ihttps://www.youtube.com/watch?v=25g7Muixq8I
  • Ознайомитись з буктрейлером https://www.youtube.com/watch?v=y72dzCrspoMhttps://www.youtube.com/watch?v=y72dzCrspoM
  • Створити власний буктрейлер за зраком

Тема: Ерік Вольф Сігел (1937–2010). «Історія одного кохання». Розповідь про зворушливе і трагічне кохання студента, сина мільйонера, до дочки бідного італійського емігранта. Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творі.     
30.04-07.05   
ЗАВДАННЯ:
  • Прочитайте твір  Еріка Вольфа Сігела (1937–2010). «Історія одного кохання». 
  • Експрес урок https://www.youtube.com/watch?v=F8HkJjkKJRYhttps://www.youtube.com/watch?v=F8HkJjkKJRY
  • Перегляньте фрагмент кінофільму «історія кохання або радіовиставу https://www.youtube.com/watch?v=0dwOnkrYY10https://www.youtube.com/watch?v=0dwOnkrYY10
  • Знаймство з буктрейлером «Історія одного кохання».https://www.youtube.com/watch?v=oTsgnpRi0zMhttps://www.youtube.com/watch?v=oTsgnpRi0zM
  • Складіть асоціативне гроно до слова "кохання"
  • Скласти сенкан до слова "кохання"
  • Створити власний буктрейлер до твору. 
  • Написати лист Оліверу з порадами, як жити далі після втрати коханої людини.

Тема: Життя, історія, культура Шолом-Алейхем (1859–1916). «Тев’є-молочар».  Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини і народу на межі XIX–XX ст.
Образна система твору. Філософські проблеми. Народний гумор. Образ Тев’є-молочара. Сучасні інтерпретації твору в театрі, кіно та інших видах мистецтва.  
16.04 - 28.04
ЗАВДАННЯ:
  • Познайомитися з основними віхами життя та творчості Шолом-Алейхема
  • Переглянути відео за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=HM5BMmLxjPMhttps://www.youtube.com/watch?v=HM5BMmLxjPM
  • Продовжити роботу над твором за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=QpDaNFt_6R4https://www.youtube.com/watch?v=QpDaNFt_6R4
  • Підготувати презентацію «Тев’‎є-молочар» у театрі, кіно та інших видах мистецтва.
  Роботу здати в особисті повідомлення в месенджер

Тема:  Контрольна робота № 4 Нові тенденції у драматургії кінця ХІХ–початку ХХ ст Твір.
 14.04
ЗАВДАННЯ:
  •  Напишіть твір-есе за темою «Значення досконалого володіння мовою для успішного життя» (за твором Б. Шоу та на основі особистих спостережень за сучасним життям).
  •  Продовжте історію Нори із п’єси Г. Ібсена «Ляльковий дім».
Роботу здати в особисті повідомлення в месенджер.

  Тема: Бернард Шоу (1856–1950). «Пігмаліон». Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка втілення античного міфу в п’єсі «Пігмаліон». Динаміка образу Елайзи Дулітл. Ідеї «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва, збереження національної культури, розвитку мови. 

19.03 - 31.03
      ЗАВДАННЯ: Опрацювання життєвого та творчого шляху Б.Шоу (сторінки журналу).
1.Тяжке дитинство Бернарда Шоу.
2. Життя у Лондоні.
3.Перший період творчості.
4.Нобелівська премія.
5. Б. Шоу – драматург.
6.Комедія "Пігмаліон".
7. Висновки.
1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.
     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство. Він виховувався в родині байдужій до релігії. Його мати ніколи не забувала демонструвати свій атеїзм, атеїстами були й інші родичі. Шоу та його сестри навіть не відбули конфірмації.
2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.
     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.
3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.
 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду. Уособленням такої особистості драматург вважав Й. Гете, В. Шекспіра, Л. Толстого. Захоплення цією філософською теорією відобразилося у п'єсі «Людина і надлюдина», яка послужила поштовхом до листування Б. Шоу та Л. Толстого.
У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього. Творчий шлях Б. Шоу був довгим і насиченим. Митець заклав підвалини реалістичного інтелектуального театру, «драми ідей». З часом у його творах все частіше будуть «з'являтися насичено гротескні, фантастичні ситуації і постаті, надзви­чайно ускладниться структура, сатира переважатиме гумор, філософські оцінки людства і перспектив його існування на цій землі наберуть доволі похмурого забарвлення. П'єса-антиутопія, п'єса-пересторога посяде в доробку старого майстра експоноване місце». (К. Шахова). Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.
4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.
Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.
5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів. Таке протиставлення поверхневе... Безумовно, ідеї у Шоу - найважливіше. Але вони не виключають ані цікавих характерів, ...ані оригінальних, неочікуваних сюжетних колізій і ситуацій, що дивують і хвилюють. Просто у драматурга є своя система пріоритетів, де психологічна складність і виписаність характерів, емоційна насиченість поступаються місцем думці, підпорядковуються їй» (за К. Шаховою). Складові театральної техніки Шоу-драматурга генетично пов'язані з ібсенівською драматургією: прийоми аналітизму, характерні форми дискусій, антитеоретичність думок, загострених до парадоксальності. Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально»: «...Хіба треба виганяти гумор і сміх? Уявіть, що світ є лише одним із Господніх жартів. Невже через це ви менш старалися б перетворити його з поганого жарту на хороший?»
Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності: «Будь-яка соціальна проблема, що виникає із протиріччя між людським почуттям і навколишньою дійсністю, дає матеріал для драми», «як Шекспір і Мольєр, я беру все, що трапляється мені під руку, і потім осучаснюю, насичую... сьогоднішнім змістом». Це протиріччя і створює «драматичний конфлікт, який виявляється в гострому зіткненні брехливих уявлень про життя із справжнім його розумінням», «побудований не навколо вад людини, ...а навколо зіткнення різних ідеалів».
Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.
6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.
            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.
        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується. Так, батько Елізи -- сміттяр Альфред Дулітл, гротескно зображений Шоу, зненацька розбагатівши, блискуче виступає з лекціями перед вишуканою аудиторією. Постійно експериментуючи з характеристикою жанрових особливостей своїх п'єс, придумуючи найнесподіваніші визначення, Б.Шоу у більшості випадків залишався тим, ким він був за покликанням -- комедіографом. І "Пігмаліон" -- одна з його найкращих комедій. Тут вражають афоризмами діалоги персонажів, змінюють один одного гострі комедійні епізоди, парадоксально складаються взаємини героїв. П'єса "Пігмаліон" з дивовижною легкістю зазнавала найнесподіваніших метаморфоз, перетворюючись у твори інших видів мистецтв. Її сценічна історія є напрочуд багатою і різноманітною. Написана напередодні Першої світової війни, знаменита комедія англійського драматурга справила значний вплив на всю європейську культуру XX століття.
     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.
     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого
кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,
проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви
знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них
він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів
всього світу.

ЗАВДАННЯ:  


Тема:  Композиція п`єси Г. Ібсена «Ляльковий дім». Образна система. Підтекст. Символіка. Відкритість фіналу.  

12.03 - 17.03

ЗАВДАННЯ:   Переглянути скорочено фільм за посиланням.https://www.youtube.com/watch?v=bWU-DLinDBIhttps://www.youtube.com/watch?v=bWU-DLinDBI

Відповісти на запитання з а посиланням. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScJdj6xqUGcPR5xqUU0C4wQO-B7Ts00PQjmb9K369ZJHeTXog/viewformhttps://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScJdj6xqUGcPR5xqUU0C4wQO-B7Ts00PQjmb9K369ZJHeTXog/viewform

Скласти асоціативний кущ «Сімейне щастя» ( в робочому зошиті)

ОПРАЦЮВАТИ: Людині притаманно прикрашати своє життя, причому не тільки для чужих очей, а й для власних. Це зрозуміло, навіть природньо. Як птах будує своє гніздечко, так і людина створює затишок, лад, традиції, стиль життя у своїй сім’ї. Погано, коли це стає самоціллю – не фоном, а основним сюжетом, коли члени родини ведуть себе як актори домашнього театру, грають свої ролі, забувають про щирість і відвертість стосунків із близькими людьми. Саме тому театр Ібсена в наш час, в час третього тисячоліття, є надзвичайно актуальним, бо в його драматургії, а саме в творі «Ляльковий дім», над яким ви  працювали, висловлена глибока віра в цінність окремої особистості, звучить протест проти розчинення людини в безликій людській масі. Життя – це завжди вибір. І готового рецепту щастя не існує. Шлях до нього довгий і тернистий. Сподіваюсь, що кожен з вас на своєму шляху зустріне справжнє щастя та кохання і помандрує з ними через усе життя. Отож повертаємось до епіграфа: «Людина повинна робити вибір. У цьому і полягає її сила – у могутності рішень» (П.Коельо). Мимоволі спливають слова В.Симоненка: 
Є в коханні і будні, і свята
Є у ньому і радість, і жаль
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.

  • Написати твір-мініатюру: «Яким я уявляю майбутнє Нори?» ( в робочому зошиті)
  •  Прочитати п'єсу Б.Шоу «Пігмаліон».

Роботу здати в особисті повідомлення в месенджер

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)